Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ні, — заперечила вона.

— Як це “ні”?

— А так, бо вже новий пароль, — пояснила Гладка Пані. — І прошу тут не кричати.

— Нас тут не було, звідки нам?..

— Гаррі! Джіні!

До них бігла розрум’янена Герміона в плащі, шапці й рукавичках.

— Я повернулася години дві тому, оце відвідала Геґріда й Бак... тобто Чахокрила, —

захекано повідомила вона. — Гарно відсвяткували Різдво?

— Так, — одразу відповів Рон, — чимало подій, Руфус Скрім...

— Гаррі, я щось для тебе маю, — Герміона навіть не глянула на Рона, й бровою не повела,

ніби його й не чула. — Ой, стривайте... пароль. Поміркованість.

— Отож, — кволо зітхнула Гладка Пані і відхилилася, відкриваючи отвір за портретом.

— Що з нею? — здивувався Гаррі.

— Очевидно, перепила під час Різдва, — закотила очі Герміона й перша увійшла до

переповненої вітальні. — Гладка Пані зі своєю подругою Віолеттою видудлила всі запаси вина

на картині з п’яними ченцями — тій, що біля класу заклинань. Але то таке...

Вона понишпорила в кишені й вийняла сувій пергаменту, списаний Дамблдоровим

почерком.

— Чудово, — зрадів Гаррі, відразу розгорнув пергамент і довідався, що черговий урок з

Дамблдором заплановано вже на завтрашній вечір. — Я йому повинен стільки всього