Гаррі Поттер і напівкровний принц

міг би частенько спілкуватися з Ґавейном Робардзом, моїм наступником на посаді керівника

служби аврорів. Долорес Амбридж казала мені, що ти мрієш стати аврором. Це було б дуже

легко влаштувати... Гаррі відчув, як у грудях закипає злість: то Долорес Амбридж і досі працює

в міністерстві?

— Отже, по суті, — сказав Гаррі, мовби бажаючи з’ясувати деякі моменти, — ви хотіли б

створити враження, що я працюю в міністерстві?

— Гаррі, усім було б значно легше, якби вони вважали, що ти міністерству активно

помагаєш, — полегшено зітхнув Скрімджер, радий, що Гаррі так швидко усе збагнув. —Так

званий “Обранець”, розумієш... це дасть людям надію, відчуття, що діється щось важливе й

небуденне...

— Але ж якщо я вряди-годи заскакуватиму в міністерство, — Гаррі й далі намагався

говорити доброзичливим тоном, — то чи не здаватиметься, ніби я підтримую дії міністерства?

— Ну, — трохи насупився Скрімджер, — ну, так, частково, саме тому ми й хотіли б...

— Навряд чи з цього щось вийде, — ввічливо заперечив Гаррі. — Розумієте, мені не

подобаються деякі міністерські дії. Скажімо, арешт Стена Шанпайка.

Скрімджер відповів не зразу, але його лице миттєво закам’яніло.

— Я й не сподівався, що ти зрозумієш, — заявив він, не спромігшись так вдало приховати

злість, як це досі робив Гаррі. — Зараз небезпечні часи, і необхідно вживати певних заходів.

Тобі шістнадцять років...

— Дамблдорові давно вже не шістнадцять, але він теж вважає, що Стена не треба тримати