Гаррі Поттер і напівкровний принц

брати чаклунську спільноту загалом... усе ж залежить від сприйняття, правда? Важливо те, у що

люди вірять.

Гаррі нічого не відповів. Йому здалося, що він почав розуміти, куди хилить Скрімджер,

але не збирався йому в цьому допомагати. Гномик під рододендроном почав копатися в землі

біля коріння в пошуках черв’яків, і Гаррі не зводив з нього погляду.

— Люди вірять, що саме ти “Обранець”, розумієш? — пояснив Скрімджер. — Вони

вважають тебе справжнім героєм... і так воно, Гаррі, і є. Немає значення, обраний ти чи ні!

Скільки ти вже разів стикався віч-на-віч з Тим-Кого-Не-Можна-Називати? Та в будь-якому разі,

— вів далі міністр, не чекаючи відповіді, — головне, Гаррі, в тому, що для багатьох ти став

символом надії. Думка, що існує хтось такий, хто має змогу, кому навіть судилося знищити

Того-Кого-Не-Можна-Називати... зрозуміло, це людей підбадьорює. І я не можу не сподіватися,

що коли ти це збагнеш, то вирішиш, що це, ну... майже твій обов’язок стати пліч-о-пліч з

міністерством і морально всіх підтримати.

Гномик саме впіймав черв’яка і щосили тяг його з замерзлої землі. Гаррі так довго мовчав,

що Скрімджер теж зиркнув на гномика і сказав:

— Кумедні хлоп’ята, правда? То що скажеш, Гаррі?

— Мені трохи не зрозуміло, чого ви хочете, — поволі проказав Гаррі. — “Стати пліч-о-

пліч з міністерством”... що це означає?

— Ой, та нічого обтяжливого, запевняю, — пояснив Скрімджер. — Якби тебе бачили, що

ти вряди-годи забігаєш до міністерства, то це б створило непогане враження. А в міністерстві ти