Гаррі Поттер і напівкровний принц

Люпин, не поспішаючи, дожував, а тоді поволі відповів:

— Інколи... від серйозного потрясіння... емоційного шоку...

— Він був великий і мав чотири лапи, — сказав Гаррі, вражений несподіваною думкою, і

стишив голос. — Стоп... а чи не був це?..

— Артуре! — раптом вигукнула місіс Візлі. Вона схопилася з крісла, притисла руку до

грудей і не зводила очей з вікна. — Артуре... це Персі!

— Що?

Містер Візлі озирнувся. Усі теж одразу глянули у вікно; Джіні навіть устала, щоб було

краще видно. І справді — засніженим подвір’ям крокував Персі Візлі, поблискуючи на сонці

роговими окулярами. Одначе він був не сам.

— Артуре, він... він з паном міністром!

І справді, чоловік, якого Гаррі бачив у “Щоденному віщуні”, йшов, злегка накульгуючи,

слідом за Персі; грива його сивіючого волосся та чорний плащ були вкриті сніжинками. Ще

ніхто не вимовив ані слова, ще містер і місіс Візлі не встигли обмінятися спантеличеними

поглядами, а вже відчинилися двері, й на порозі кухні з’явився Персі. Якусь мить панувала

гнітюча тиша. Потім Персі доволі стримано сказав:

— Веселих свят, мамо.

— Ой, Персі! — зойкнула місіс Візлі й кинулася його обіймати.

Руфус Скрімджер став у дверях, спираючись на ціпок, дивився на цю зворушливу сцену.

— Вибачте нам за вторгнення, — сказав він, коли місіс Візлі, всміхаючись і витираючи очі,