Гаррі Поттер і напівкровний принц

з твоїм дідом...

— Пане професоре, він завжди був про вас дуже високої думки, — мерщій підхопив

Мелфой. — Казав, що не знав кращого за вас зіллєвара...

Гаррі глянув на Мелфоя. Його здивувало не підлабузництво Мелфоя, бо він роками

спостерігав, як той постійно вихваляє Снейпа. Але він раптом помітив, що вигляд у Мелфоя

якийсь хворобливий. Він уже хтозна відколи не бачив Мелфоя так близько; тепер добре було

видно темні кола в нього під очима й відверто сірий колір його шкіри.

— На два слова, Драко, — сказав йому зненацька Снейп.

— Ой, та годі тобі, Северусе, — знову гикаючи, забідкався Слизоріг, — це ж Різдво, не

будь такий суворий...

— Я вихователь його гуртожитку, і це мені вирішувати, бути мені суворим чи ні, —

коротко відказав Снейп. — За мною, Драко.

Вони пішли — Снейп попереду, а набурмосений Мелфой ззаду. Гаррі якусь мить нерішуче

стояв, а тоді пробурмотів:

— Луно, я на хвильку... е-е... в туалет.

— Добре, — життєрадісно озвалася Луна. Він уже відійшов на кілька кроків, коли йому

почулося, що вона знову почала розмову про таємну ложу гнилоіклів з професоркою Трелоні,

котру це питання щиро зацікавило.

Було досить легко в безлюдному коридорі витягти з кишені плаща-невидимку й накинути

його на себе. Значно складніше виявилося знайти Снейпа й Мелфоя. Гаррі побіг по коридору —