Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Тоді це природний хист! — вигукнув Слизоріг. — Ти побачив би, що він витворив на

першому ж моєму уроці. “Смертельний ковток”... ще жоден учень не варив кращого зілля з

першої ж спроби, навіть ти, Северусе...

— Справді? — спокійно перепитав Снейп, і далі свердлячи очима Гаррі, аж у того

похололо в грудях. Ще йому не вистачало, щоб Снейп зацікавився, звідки взявся його

несподіваний талант до настоянок.

— А нагадай мені, Гаррі, які ти ще вивчаєш предмети? — запитав Слизоріг.

— Захист від темних мистецтв, заклинання, трансфігурацію, гербалогію...

— Одне слово, усі ті предмети, знання яких необхідне авророві, — з ледь помітним

глузуванням осміхнувся Снейп.

— Так, бо я хотів би стати аврором, — виклично сказав Гаррі.

— Із тебе вийде видатний аврор! — загорлав Слизоріг.

— Не думаю, Гаррі, що тобі варто бути аврором, — несподівано втрутилася Луна. Усі на

неї глянули. — Аврори належать до таємної ложі гнилоіклів. Я думала, що всі про це знають.

Вони діють зсередини, щоб зруйнувати Міністерство магії через поєднання темної магії з

хворобою ясен.

Гаррі пирхнув зо сміху, і йому в ніс потрапило з півкелиха медовухи. Справді, вже заради

цього одного варто було привести Луну сюди. Він відвів руку з келихом від вуст, кашлянув,

стікаючи медовухою, та не міг стримати сміху, і тут побачив ще один дарунок долі: Арґус Філч

тяг до них за вухо Драко Мелфоя.