Гаррі Поттер і напівкровний принц

нехай працюють серйозніше...

— Яке це має значення? — скривився Мелфой. — Захист від темних мистецтв?.. Та це ж

просто жарт, понти! Хіба не так? Звичайнісінька гра! Наче нам і справді треба захищатися від

темних мистецтв...

— Драко, це гра, що має вирішальне значення для успіху! — наполягав Снейп. — Як ти

думаєш, де б я вже був, якби не знав, як грати свою роль? Тепер послухай мене! Ти діяв

необачно, тинявся вночі хтозна-де, тебе зловили, і якщо ти довірятимеш таким помічникам, як

Креб і Ґойл...

— Вони не одні, мене підтримують ще й інші люди, значно кращі!

— Чому ж ти й мені не довіришся, щоб я...

— Карочє, я знаю, що ви задумали! Хочете, тіла, вкрасти мою славу!

Знову запала тиша, а тоді Снейп холодно сказав:

— Ти говориш, наче дитина. Я добре розумію, що затримання й ув’язнення твого батька

тебе засмутило, але...

Гаррі не мав і секунди, щоб зорієнтуватися; він почув з того боку дверей Мелфоєві кроки й

ледве встиг відскочити, коли двері розчинилися; Мелфой протупотів коридором повз відчинені

двері Слизорогового кабінету, завернув за ріг і зник.

Намагаючись не дихати, Гаррі усе ще сидів навпочіпки, коли з класу поволі вийшов

Снейп. З непроникним виразом обличчя професор повернувся на вечірку. Гаррі сидів у

коридорі, накритий плащем, а думки в його голові випереджали одна одну.