Гаррі Поттер і напівкровний принц

— РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ —

Дуже холодне Різдво

— То Снейп пропонував йому допомогу? Він справді запропонував йому свою допомогу?

— Якщо ти ще раз запитаєш, — не витримав Гаррі, — то я запхну цю капустину...

— Я просто уточнюю! — сказав Рон. Вони стояли на кухні біля раковини, чистячи для

місіс Візлі цілу гору брюссельської капусти. Просто перед ними за вікном повільно падав сніг.

— Так, Снейп запропонував йому свою допомогу! — повторив Гаррі. — Він сказав, що

пообіцяв Мелфоєвій матері його захищати, і ще дав якусь незламну обітницю...

— Незламну обітницю? — приголомшено перепитав Рон. — Та ні, він не міг... це точно?

— Так, це точно, — підтвердив Гаррі. — А що це означає?

— Ну, незламну обітницю не можна порушити...

— Хоч як це й смішно, але я й сам до такого докумекав. А що буває, якщо її порушити?

— Смерть, — просто відповів Рон. — Фред і Джордж примушували мене дати таку

обітницю, коли мені було років п’ять. І я майже все зробив, тримався за руки з Фредом і все

таке, але нас тоді побачив тато. Він трохи не здурів, — пригадував Рон, і очі в нього заблищали.

— Це був єдиний раз, коли я бачив тата такого ж сердитого, як буває мама. Фред каже, що його

ліва сідниця тоді постраждала більше.

— Фредову ліву сідницю пропустимо...

— Не зрозумів? — пролунав Фредів голос, і на кухню зайшли близнюки. — Ой,

Джорджику, дивися. Вони користуються ножами. А щоб їм Бог дав здоров’я.