Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Гаррі Поттер, я просто захоплений! — вигукнув Ворпл, короткозоро зазираючи Гаррі в

лице. — Я кілька днів тому казав професорові Слизорогу: “Коли вже нарешті вийде біографія

Гаррі Поттера, на яку ми всі так чекаємо?”

— Е-е, — промимрив Гаррі, — невже?

— Скромняга, як Горацій і казав! — Ворпл був у захваті. — Але якщо серйозно... — його

тон зненацька став суто діловим, — я з радістю її написав би... хлопче, люди так прагнуть

довідатися про тебе більше, так прагнуть! Якби ти був готовий виділити мені яких чотири-п’ять

годин для кількох інтерв’ю, то чого там, книжка була б готова за пару місяців. І майже ніяких

зусиль з твого боку, запевняю... ось запитай Сангвіні, чи це не... Сангвіні, стояти! — раптом

суворо осмикнув друга Ворпл, бо вампір з пожадливим блиском в очах підкрадався до

щебетливих дівчат. — На, з’їж пиріжок, — Ворпл схопив пиріжок з таці, що її проносив ельф, і

тицьнув Сангвіні в руку, а тоді знову звернувся до Гаррі.

— Дорогий хлопчику, це ж можна заробити купу грошей...

— Мене це не цікавить, — рішуче урвав його Гаррі, — О! — Я нарешті побачив свою

приятельку, тож вибачте.

Він потяг Луну за собою у вир гостей; він і справді щойно помітив гриву темно-русявого

волосся, що майнула між двома дівулями, схожими на учасниць гурту “Фатальні сестри”.

— Герміоно! Герміоно!

— Гаррі! Ось ти де, слава Богу! Привіт, Луно!

— Що з тобою? — здивувався Гаррі, бо Герміона була така розпатлана, ніби щойно