Гаррі Поттер і напівкровний принц

вибиралася з заростей пастки диявола.

— Ой, я щойно уникла... тобто я щойно втекла від Кормака, — пояснила вона. — З-під

омели, — уточнила Герміона, бо Гаррі здивовано на неї дивився.

— Сама винна, що з ним прийшла, — дорікнув він їй.

— А хто б краще роздратував Рона? — холоднокровно відбила Герміона. — Спочатку я

розглядала кандидатуру Захаріаса Сміта, а тоді подумала, що загалом...

— Ти думала про Сміта? — гидливо скривився Гаррі.

— Так, думала, і краще б я вибрала його, бо порівняно з Маклаґеном навіть Ґроп здається

джентльменом. Ходімо сюди, щоб видно було, коли він зайде, тичка дурна...

Вони втрьох почали протискатися в інший куток кабінету, прихопивши дорогою по келиху

п’янкого меду, й пізно помітили, що там самотньо стоїть професорка Трелоні.

— Добрий вечір, — чемно привіталася з нею Луна.

— Добрий вечір, дорогенька, — озвалася професорка Трелоні, насилу фокусуючи погляд

на Луні. Гаррі знову відчув запах хересу. — Щось я останнім часом не бачила тебе на своїх

уроках...

— Бо я цього року ходжу до Фіренце, — пояснила Луна.

— Ще б пак! — сердито реготнула п’яненька професорка. — Або до Шкапи, як я волію

його називати. Думалося, що раз я вже повернулася до школи, то професор Дамблдор попросить

жеребця піти. Та ні... ми викладаємо обоє... це образа, чесно кажучи, образа. Ви знаєте...

Професорка Трелоні так захмеліла, що навіть не впізнавала Гаррі. Скориставшись тим, що