Гаррі Поттер і напівкровний принц

можливо, навіть щиріше. Дівчата часом бувають дивні.

— Вітаю, Парваті! — відповіла на привітання Герміона, незважаючи на Лаванду. — Ідеш

сьогодні на вечірку до Слизорога?

— Ніхто не запросив, — сумно зізналася Парваті. — А я з радістю пішла б, бо там,

здається, буде цікаво... А ти йдеш, так?

— Так, мене о восьмій зустрічає Кормак, і ми...

Щось чвакнуло, ніби з забитого унітазу витягли вантуз, і Рон нашорошив вуха. Герміона

вела далі, наче нічого не бачила й не чула.

—.. .ми йдемо на вечірку разом.

— З Кормаком? — перепитала Парваті. — Тобто з Кормаком Маклаґеном?

— Ну, так, — солодко проспівала Герміона. — Той, що ледь не став, — вона наголосила на

цих словах, — ґрифіндорським воротарем.

— То ти з ним тепер зустрічаєшся? — витріщила очі Парваті.

— Ой... так... а ти хіба не знаєш? — захихотіла Герміона у зовсім не властивій їй манері.

— Не знаю! — зізналася Парваті, котру така новина відверто приголомшила. — Бачу, в

тебе смак на квідичистів. Спочатку Крум, тепер Маклаґен...

— Мені подобаються лише найкращі квідичисти, — виправила її, усміхаючись, Герміона.

— Ну, до зустрічі... треба йти готуватися до вечірки...

Вона пішла. Лаванда й Парваті миттю понахилялися одна до одної й почали обговорювати

цю нову ситуацію, пригадуючи все, що знали про Маклаґена й усе, що чули про Герміону. Рон