Гаррі Поттер і напівкровний принц

рада, Гаррі, що ти її запросив. Вона така щаслива.

Джіні пішла і знову стала поруч з Діном. Гаррі намагався порадіти від того, що їй

сподобалася його ідея запросити на вечірку Луну, та це йому не дуже вдавалося. Герміона сиділа

самотньо в дальньому кінці столу, неуважно колупаючись виделкою в тарілці. Гаррі помітив, що

Рон нишком на неї поглядає.

— Ти міг би попросити пробачення, — відверто порадив йому Гаррі.

— Ага, щоб на мене напала ще одна зграя канарок? — пробурмотів Рон.

— Навіщо ти з неї дражнився?

— Вона сміялася з моїх вусів!

— І я сміявся, бо за все життя такої дурості не бачив. Але Рон уже нічого не чув; щойно

підійшли Лаванда й Парваті. Втиснувшись між Гаррі й Роном, Лаванда обвила Ронову шию

руками.

— Здоров, Гаррі, — привіталася Парваті. Їй, як і Гаррі, поведінка Рона й Лаванди

здавалася недоречною, та й набридла вже.

— Привіт, — озвався Гаррі. — Як справи? То ти залишаєшся в Гоґвортсі? Бо я чув, що

батьки хотіли тебе забрати.

— Поки що мені вдалося їх відрадити, — пояснила Парваті. — Випадок з Кеті їх дуже

налякав, та оскільки більше нічого не сталося... о, привіт, Герміоно!

Парваті щиро всміхнулася. Гаррі відчував, що їй соромно за своє глузування над

Герміоною на уроці трансфігурації. Він озирнувся й побачив, що Герміона теж усміхається,