Гаррі Поттер і напівкровний принц

— На добраніч, Гаррі, — попрощалася Герміона, хоч була лише сьома година вечора, і, не

кажучи більше ні слова, метнулася до дівчачої спальні.

Гаррі, лягаючи спати, втішав себе тим, що залишилося витримати всього один день уроків,

а тоді ще Слизорогове свято, після чого вони з Роном поїдуть у “Барліг”. Годі й мріяти, що Рон і

Герміона помиряться до початку канікул, але перерва дасть їм змогу заспокоїтися, обміркувати

свою поведінку...

Великих надій Гаррі на це не покладав, а урок трансфігурації, який йому на другий день

довелося перемучити в їхньому товаристві, звів надії нанівець. Вони саме почали

опрацьовувати неймовірно складну тему перетворення людини; сидячи перед дзеркалом, треба

було міняти колір власних брів. Герміона жорстоко висміяла Ронову першу провальну спробу,

коли він якимось чином виростив на своєму обличчі пишні довгі вуса, закручені догори; Рон

помстився тим, що безжально, проте напрочуд точно зобразив, як Герміона підстрибує на місці

щоразу, коли професорка Макґонеґел щось запитує; Ронові кривляння здалися страшенно

смішними Лаванді й Парваті, після чого Герміона знову ледь не розридалася. Вона вискочила з

класу, щойно пролунав дзвоник, покинувши на стільці половину своїх речей; Гаррі вирішив, що

він їй зараз потрібен більше, ніж Ронові, тому зібрав її манатки й подався слідом.

Незабаром він її побачив — Герміона виходила з дівчачого туалету поверхом нижче. З нею

йшла Луна Лавґуд і легенько поплескувала її по спині.

— О, здоров, Гаррі, — привіталася Луна. —Ти знаєш, що в тебе одна брова жовта-

жовтісінька?