Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Легко тобі казати, — Гаррі думав про Ромільду Вейн.

— ... тому Філч мав би самотужки визначити, що то не настоянки від кашлю, але ж він не

дуже здібний чарівник, навряд чи він зумів би відрізнити відвар від настоянки...

Герміона раптом затнулася; і Гаррі зрозумів чому. Хтось підкрадався до них ззаду між

темними книжковими стелажами. Вони завмерли, а наступної миті з-за стелажа, мов шуліка,

вискочила мадам Пінс; її запалі щоки, жовтувата, мов пергамент, шкіра та довгий гачкуватий ніс

були зловісно підсвічені ліхтарем, що його вона тримала в руках.

— Бібліотека вже зачинена, — повідомила вона. — Не забудьте покласти всі книжки,

якими ви користувалися, на відповідну... що ти зробив з книжкою, паршивий хлопчиську?

— Це не бібліотечна, це моя! — поспіхом пояснив Гаррі, хапаючи зі столу “Прогресивну

методику зіллєваріння”, у яку вже вчепилася її пазуриста рука.

— Зіпсував! — сичала бібліотекарка. — Споганив! Забруднив!

— Це просто книга, в якій робили позначки! — крикнув Гаррі, вириваючи підручника з її

лап.

Здавалося, що в мадам Пінс почнеться припадок; Герміона поспіхом зібрала свої речі, а

тоді схопила Гаррі за руку й мало її не відірвала, потягнувши до себе.

—

Вона заборонить тобі користуватися бібліотекою, якщо не будеш обережний.

Навіщо ти притяг з собою цей дурнуватий підручник?

— Я ж не винен, Герміоно, що вона якась скажена. А може, вона підслухала, що ти погано