Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Я думав, що всіх сов обшукують. Як же дівчата змогли пронести в школу любовне

зілля?

— Фред і Джордж вислали його під виглядом парфумів та настоянок від кашлю, —

пояснила Герміона. — Цю послугу надає їхня служба замовлень “Товари совиною поштою”.

— Ти так багато про це знаєш.

Герміона зміряла його поглядом не менш зневажливим, ніж перед цим його “Прогресивну

методику зіллєваріння”.

— Це все було написано ззаду на пляшечках, які вони влітку показували нам з Джіні, —

холодно пояснила вона. — Я не доливаю в чужі напої ні відварів, ні настоянок. .. і не імітую

такого, бо це анітрохи не краще...

— Добре, річ не в цьому, — швидко урвав її Гаррі, — а в тому, що Філча ж обдурили. Цим

дівчатам прислали до школи речі, замасковані під щось інше! Чому ж тоді й Мелфой не міг би

пронести сюди намисто?..

— Ой, Гаррі... не починай...

— Чому не міг? — не вгавав Гаррі.

— Послухай, — зітхнула Герміона, — чуйники таємниць здатні виявляти пристріт,

закляття й приховані заклинання, так? Вони знаходять усе, пов’язане з темною магією і з

темними об’єктами. Вони миттєво зафіксували б таке потужне закляття, яким було зачакловане

намисто. А рідину, просто перелиту в іншу пляшку, вони могли б і не помітити... до того ж,

любовне зілля не належить до темного й небезпечного...