Гаррі Поттер і напівкровний принц

Вона гордо випросталася й пішла до дверей. Гаррі поглянув на Рона; той явно радів, що не

сталося нічого гіршого.

— Опуґно! — почувся крик від дверей.

Гаррі крутнувся й побачив, як Герміона, мов розлючена кішка, націлилися чарівною

паличкою в Рона — зграйка пташечок кинулася градом пухнастих золотистих кульок на нього;

Рон зойкнув і затулив руками лице, але пташки нападали на нього, дзьобаючи й роздряпуючи

кігтиками все, до чого могли дістати.

— Заберриїхвідменнне! — лементував Рон, але Герміона, кинувши на нього останній

мстивий і лютий погляд, рвучко відчинила двері й вийшла. Гаррі здалося, що перед тим, як

двері з грюкотом зачинилися, він почув ридання.

— РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ —

Незламна обітниця

За крижаними візерунками вікон знову кружляв сніг; стрімко наближалося Різдво. Геґрід

власноручно поставив у Великій залі дванадцять традиційних різдвяних ялинок; поруччя сходів

обвивали гірлянди з гостролиста й блискіток; невгасимі свічки сяяли в шоломах обладунків, а в

коридорах висіли величенькі вінки омели. Дівчата зграйками збиралися під омелою щоразу,

коли там мав проходити Гаррі, аж у коридорах ставало тісно; та, на щастя, численні нічні

походеньки дали Гаррі змогу добре вивчити всі потаємні переходи замку, тож йому неважко

було обрати вільні від цілунків під омелою маршрути з уроку на урок.

Рон, у якого необхідність вибору таких обхідних шляхів могла колись викликати приступи