Гаррі Поттер і напівкровний принц

рівнем її майстерності в таку мить.

— О, Гаррі, це ти, — її голос тремтів. — Я тут собі тренуюся. — Ага... вони... е-е... гарно в

тебе вийшло... — мовив Гаррі. Він зовсім не знав, що казати. Почав було думати, чи не могло

так статися, що вона не помітила Рона й вийшла з вітальні просто тому, що свято стало занадто

галасливе, але тут вона озвалася неприродно тоненьким голосом:

— Ронові, бачу, подобається святкувати.

— Е-е... справді? — перепитав Гаррі.

— Тільки не прикидайся, що ти його не бачив, — насупилася Герміона. — Не схоже, щоб

він дуже ховався, він...

Двері раптом розчинилися навстіж. На превеликий жах Гаррі, до класу влетів, сміючись,

Рон, який тягнув за руку Лаванду.

— О, — зупинився він, побачивши Гаррі й Герміону.

— Овва! — захихотіла Лаванда й позадкувала з класу. Двері за нею зачинилися.

Запала жахлива тиша; вона роздувалася й набухала. Герміона дивилася на Рона; той

відводив очі, а тоді вимовив з дивною сумішшю бравади й ніяковості:

— О, Гаррі! А я ще думаю, де ж це ти зник!

Герміона зіслизнула зі стола. Зграйка золотистих пташечок і далі кружляла, цвірінькаючи в

неї над головою, і вона тепер була схожа на дивну пернату модель сонячної системи.

— Не залишай Лаванду за дверима, — тихенько сказала вона. — А то ще подумає, де ж це

ти зник.