Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Гаррі, я хочу з тобою поговорити. — Вона тяжко зітхнула. — Не треба було так робити.

Ти ж чув Слизорога, це заборонено.

— І що ти тепер зробиш? Донесеш на нас? — поцікавився Рон.

— Про що це ви говорите? — запитав Гаррі й відвернувся, щоб повісити форму і водночас

приховати від них усмішку.

— Ти добре знаєш, про що ми говоримо! — пронизливо вигукнула Герміона. — Ти під час

сніданку долив у Ронів сік відвар успіху! Фелікс-феліціс!

— Нічого я не доливав, — заперечив Гаррі.

— Ти, Гаррі, долив, от чому все так пішло гарно; у слизеринців не вистачало гравця, а

Ронові неможливо було забити!

— Та не доливав я нічого! — повторив Гаррі, всміхаючись від вуха до вуха. Він поліз у

внутрішню кишеню куртки і вийняв крихітну пляшечку, що її помітила зранку в його руці

Герміона. Пляшечка була заповнена золотистим відваром, а корок надійно запечатаний воском.

— Я хотів, щоб Рону здалося, ніби я долив його, тому я й прикинувся, що доливаю фелікс-

феліціс, коли побачив, що ти дивишся. — Він глянув на Рона. — Тобі неможливо було забити,

бо ти відчув, що тобі щастить. Це все тільки твоя заслуга.

Він заховав відвар у кишеню.

— То в гарбузовім соці нічого не було? — вражено перепитав Рон. — Але ж погода була

чудова... і Вейзі не зміг грати... я чесно не пив відвар успіху?

Гаррі заперечливо похитав головою. Рон довго на нього дивився, а тоді раптом накинувся