Гаррі Поттер і напівкровний принц

на Герміону, перекривлюючи її слова:

— “Ти під час сніданку долив у Ронів сік фелікс-феліціс, ось чому йому неможливо було

забити!” Герміоно, я й без чужої допомоги можу захистити ворота!

— Я ж не казала, що не можеш... Роне, до речі, ти й сам думав, що випив фелікс-феліціс!

Але Рон уже пройшов повз неї з мітлою на плечі і зник за дверима.

— Е-е, — порушив Гаррі несподівану тишу; він не думав, що його план призведе до таких

прикрих наслідків, — може... може, підемо й відсвяткуємо перемогу?

— Сам іди! — огризнулася Герміона, ледве стримуючи сльози. — 3 мене вже досить того

Рона, не розумію, що я ще мала зробити...

І вона теж вибігла з роздягальні.

Гаррі поволі йшов до замку повз уболівальників, які голосно його вітали, і відчував сильне

розчарування; він був переконаний, що коли Рон переможе в цьому матчі, то вони з Герміоною

негайно помиряться. Він не знав, як пояснити Герміоні, що вона образила Рона вже тим, що

цілувалася з Віктором Крумом, навіть якщо відтоді минула ціла вічність.

Гаррі не побачив Герміони на ґрифіндорській святковій вечірці, що була вже в повному

розпалі, коли він прибув. Його поява викликала нову хвилю вигуків та оплесків, і незабаром

його оточили вболівальники, вітаючи з перемогою. Минуло чимало часу, поки він зумів

відкараскатися від братів Кріві, які хотіли почути детальний аналіз матчу, та від величенької

групи дівчат, що оточили його, пускаючи бісики й регочучи з кожнісінького його найнуднішого

зауваження. Нарешті він вирвався від Ромільди Вейн, яка відверто натякала на своє бажання