Гаррі Поттер і напівкровний принц

Він не знав, що змусило його це сказати, але Гарпер на мить розгубився; він дотягся до

снича, але той вислизнув у нього з-під пальців й полетів собі далі; Гаррі метнувся за крихітним

крилатим м’ячиком і зловив його.

— Є! — заволав Гаррі, він перекрутився й майнув униз, тримаючи снича в піднятій руці.

Коли глядачі збагнули, що сталося, вони заревіли, мало не заглушивши звук свистка, що

сповіщав про завершення матчу.

— Джіні, ти куди? — крикнув Гаррі, затиснутий просто в повітрі могутніми обіймами

гравців своєї команди, але Джіні промчала повз них і з жахливим гуркотом врізалася

прямісінько в коментаторський подіум. На трибунах пролунали крики й сміх; ґрифіндорська

команда приземлилася біля розтрощених дощок подіуму, під якими дриґався Захаріас; Гаррі

почув, як Джіні безтурботно пояснила сердитій професорці Макґонеґел:

— Не встигла загальмувати, пані професорко, вибачте.

Сміючись, Гаррі вивільнився з обіймів і пригорнув Джіні, втім, лише на мить. Уникаючи її

погляду, поплескав усміхненого Рона по спині, і вся ґрифіндорська команда, забувши про

ворожнечу, злетіла над полем, тримаючись за руки й махаючи уболівальникам.

Атмосфера в роздягальні була тріумфальна.

— Шеймус переказав, що святкуємо у вітальні нагорі! — захоплено репетував Дін. —

Ходімо, Джіні, Демелзо!

Рон і Гаррі затрималися в роздягальні найдовше. Вони вже збиралися виходити, коли туди

зайшла Герміона. Вона м’яла свій ґрифіндорський шарф і мала засмучений, але рішучий вигляд.