Гаррі Поттер і напівкровний принц

Сніданок наступного дня став дуже емоційною подією; слизеринці зустрічали голосним

свистом і диким тютюканням кожнісінького гравця ґрифіндорської команди. Гаррі поглянув на

стелю й побачив чисте, ясно-голубе небо: це був добрий знак.

Ґрифіндорці, чий стіл яснів червоно-золотими кольорами, радісно зустріли прихід Гаррі й

Рона. Гаррі всміхнувся й помахав у відповідь рукою; Рон лише скривився й похитав головою.

— Веселіше, Роне! — крикнула Лаванда. — Я знаю, ти зіграєш блискуче!

Рон нічого їй не відповів.

— Чаю? — запитав у нього Гаррі. — Кави? Гарбузового соку?

— Та що завгодно, — похмуро буркнув Рон, надкушуючи грінку.

Минуло кілька хвилин, і Герміона, котрій за ці дні так набридла Ронова поведінка, що вона

ходила на сніданок окремо, затрималася біля їхнього столу.

— І як ви почуваєтесь? — нерішуче спитала вона, дивлячись Ронові в потилицю.

— Добре, — відповів Гаррі, підсовуючи Ронові склянку з гарбузовим соком. — На, Роне.

Випий.

Рон уже підніс було склянку до вуст, коли Герміона різко його зупинила.

— Не пий, Роне!

Хлопці здивовано глянули на неї.

— Чому? — спитав Рон.

Тепер Герміона дивилася на Гаррі, ніби не вірила своїм очам. — Ти туди щось влив.

— Вибач, не зрозумів? — перепитав Гаррі.