Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі довго не міг заснути й дивився на завісу свого ліжка зі стовпчиками на кожному розі,

намагаючись переконати себе, що його почуття до Джіні — суто братерські. Хіба ж вони не

прожили ціле літо, неначе брат і сестра, граючи в квідич, дражнячи Рона й насміхаючись над

Біллем і Флегмою? Він уже багато років знав Джіні... природно, він відчував обов’язок її

оберігати... природно, хотів її пильнувати... хотів роздерти Діна на шматочки, бо той її цілував...

ні... треба, мабуть, стримувати це занадто братерське почуття...

Рон голосно захропів.

“Вона Ронова сестра, — категорично сказав сам собі Гаррі. — Ронова сестра. Вона

недоступна”. Він нізащо не ризикуватиме дружбою з Роном. Трохи підбивши подушку, надаючи

їй зручної форми, Гаррі приготувався поринути з сон, щосили проганяючи від себе думки про

Джіні.

На ранок Гаррі прокинувся трохи збаламучений і спантеличений цілою низкою снів про

Рона, що ганявся за ним з битою відбивача. Та ближче до полудня він радий був би мати справу

з тим Роном зі снів, а не з реальним своїм другом, який поводився так, наче його ґедзь укусив,

не тільки з Джіні й Діном, а й до Герміони, яку це боляче вразило, ставився з крижаною й

презирливою байдужістю. Ба більше, за цю ніч Рона наче підмінили — новий гарячий і злісний

хлопець кидався на всіх, наче вибухозадий скрут. Гаррі цілісінький день намагався помирити

Рона з Герміоною, та так і не зумів: урешті-решт Герміона пішла спати, тамуючи глибоке

обурення, а Рон поплентався до хлопчачої спальні, насваривши кількох переляканих

першокласників за те, що ті на нього подивилися.