Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Умови для гри ідеальні, — сказала Джіні, мовби не помічаючи Рона. — І знаєш що?

Слизеринськии загонич Вейзі... він учора на тренуванні отримав бладжером по голові, й тепер

не зможе грати! Але й це ще не все... Мелфой теж захворів!

— Що? — обернувся до неї Гаррі. — Мелфой захворів? А що з ним?

— Не маю зеленого поняття, але для нас це класно, — радісно сказала Джіні. — Замість

нього гратиме Гарпер, він мій одноліток і справжній ідіот.

Гаррі неуважно всміхнувся; механічно вдягаючи яскраво-червону форму, думками він був

далеко від стадіону. Колись Мелфой уже заявляв, що не може грати через поранення, але тоді

він зробив усе можливе, щоб матч перенесли на кращий для слизеринців час. Чому він зараз так

легко погодився на заміну? Він справді захворів чи прикидається?

— Щось мені це не подобається, скажи? — впівголоса звернувся він до Рона. — Те, що

Мелфой не грає.

— А я сказав би, що нам повезло, — стенув плечима Рон, що вже трохи пожвавішав. — І

Вейзі теж не буде, а він їхній найкращий бомбардир. Не хотів би я... стоп! — завмер він раптом,

так і не натягши воротарські рукавиці, і пильно подивився на Гаррі.

— Що?

—Я... ти... — Рон стишив голос; видно було, що він переляканий і водночас схвильований.

— Я пив... гарбузовий сік... чи ти не?..

Гаррі підняв брови, але нічого не сказав, окрім:

— За п’ять хвилин початок, взувайся.