Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ти мене добре почув. Я бачила. Ти щось підлив у Ройову склянку. З тієї пляшечки, що в

тебе у правій руці!

— Не розумію, про що ти говориш, — смикнувся Гаррі. гарячково ховаючи пляшечку в

кишеню.

— Роне, я застерігаю, не пий! — повторила стривожена Герміона, але Рон уже взяв

склянку, випив до дна й буркнув:

— Не вчи мене, Герміоно.

Дівчина була вражена. Нахилившись так низько, щоб лише Гаррі міг її почути, вона

просичала:

— Тебе за це треба вигнати. Я від тебе, Гаррі, такого не сподівалася!

— Чия б казала, а чия б мовчала, — прошипів він у відповідь. — Ти останнім часом нікого

не приголомшувала?

Вона розвернулася й пішла. Гаррі подивився їй услід без найменшого жалю. Герміона

ніколи до пуття не розуміла, яка серйозна штука квідич. Тоді зиркнув на Рона, що прицмокував

губами.

— Пора, — безтурботно сказав Гаррі.

Підмерзла травичка хрустіла під ногами, коли вони йшли на стадіон.

— Пощастило з погодою, правда? — запитав Гаррі.

— Угу, — відповів Рон, блідий і хворобливий на вигляд. Джіні й Демелза уже

перевдяглися в квідичну форму й чекали на них у роздягальні.