Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Та це ж не я вигадала назву “Слизоклуб”...

— “Слизоклуб”, — повторив Рон зі зневажливою посмішкою, гідною Мелфоя. —

Жалюгідно. Сподіваюся, тобі там буде весело. Знюхаєшся з Маклаґеном, а Слизоріг зробить вас

Слизокоролем і Слизокоролевою...

— Нам можна приводити з собою гостей, — Герміона хтозна-чого залилася рум’янцем, —

і я збиралася тебе запросити, але якщо ти вважаєш, що це дурість, то як собі хочеш!

Гаррі раптом пошкодував, що кокон не відлетів ще далі, щоб йому не треба було сидіти з

цією парочкою. Вони його навіть не помічали, тож він схопив миску з коконом і почав енергійно

і якнайгучніше його чавити; на жаль, це не завадило йому чути кожнісіньке слово їхньої бесіди.

— Ти збиралася мене запросити? — вже іншим голосом запитав Рон.

— Так, — огризнулася Герміона. —Але, звичайно, якщо ти хочеш, щоб я знюхалася з

Маклаґеном...

Виникла пауза, під час якої Гаррі ретельно чавив упертого кокона садовою лопаткою.

— Ні, не хочу, — ледь чутно пробурмотів Рон. Гаррі промахнувся і замість кокона розбив

миску.

— Репаро, — швиденько проказав він, торкаючись уламків чарівною паличкою — і миска

знову стала ціла. Але цей гамір нагадав Ронові й Герміоні, що біля них присутній Гаррі.

Герміона заметушилися й почала розгублено шукати свій підручник “М’ясоїдні дерева світу”,

щоб знайти там правильний спосіб вичавлювання соку зі снарґалуфових пеньків; а на Роновому

трохи зніяковілому обличчі вималювалася радість.