Гаррі Поттер і напівкровний принц

рот і проказав: “Епіскі!” І ще, Джіні, не називай Рона “дурило”, ти ж не капітан команди...

— Я подумала, що ти не маєш часу назвати його дурилом, а хтось же повинен був це

зробити...

Гаррі ледве стримався, щоб не розреготатися.

— Усі в повітря, швидко...

Загалом це було чи не найгірше в цьому році тренування, але Гаррі не вважав, що

напередодні матчу треба заявляти про це вголос.

— Молодці, все добре, думаю, Слизерин ми роздовбаємо, — підбадьорив він усіх, і

загоничі з відбивачами вийшли з роздягальні у доброму гуморі..

— Я грав, як лантух драконячого лайна, — пробубонів Рон, коли за Джіні зачинилися

двері.

— Неправда, — заперечив Гаррі. — Ти, Роне, найкращий воротар з усіх, що приходили на

проби. Тільки навчися нерви тримати в кулаці.

Дорогою до замку Гаррі без упину намагався піднести Ронів бойовий дух, тож коли вони

піднялися на третій поверх, Рон уже був досить бадьорий. Та щойно Гаррі відсунув гобелен,

щоб скоротити, як завжди, шлях до ґрифіндорської вежі, вони побачили там Джіні й Діна, які

злилися в палкому цілунку.

Здавалося, що в грудях у Гаррі заворушилося щось велике й лускате, дряпаючи зсередини

кігтями; в голову шугонула гаряча кров, притлумлюючи всі думки й викликаючи нестримне

бажання перетворити Діна на драглі. Ледве стримуючи це божевільне прагнення, він наче крізь