Гаррі Поттер і напівкровний принц

Кеті Бел і досі лежала в лікарні Святого Мунґа й годі було сподіватися швидкого

одужання, а це означало, що в ґрифіндорській команді, яка подавала великі надії і яку Гаррі так

сумлінно тренував з самого вересня, не вистачало однієї загонички. Гаррі затягував з заміною

Кеті Бел, вірячи, що вона повернеться, але перша гра зі Слизерином невблаганно наближалася, і

він, урешті-решт, мусив змиритися з тим, що Кеті не встигнуть виписати з лікарні.

Гаррі знав, що не витримає ще однієї проби при повному стадіоні. З тяжким, хоч і не через

квідич, серцем він перестрів якось після трансфігурації Діна Томаса. Майже всі учні вже

вийшли, хоч у класі ще пурхали, цвірінькаючи, жовті пташечки, витворені Герміоною; нікому

іншому поки що не вдавалося вичаклувати просто з повітря щось серйозніше за звичайне

пір’ячко.

— Чи ти ще хочеш стати загоничем?

— Я?.. Аякже! — розхвилювався Дін. Гаррі бачив, як за Діновою спиною жбурляє в сумку

підручники кислий Шеймус Фініґан. Серед причин, чому Гаррі не хотілося просити Діна

повернутися в команду, було й те, що Шеймусові, як він чудово знав, це дуже не сподобається. З

іншого боку, він мусив діяти так, як буде ліпше для команди, а Дін на пробах літав краще за

Шеймуса.

— То вважай, що ти в команді, — сказав Гаррі. — Сьогодні о сьомій тренування.

— Добре, — зрадів Дін. — Бувай, Гаррі! Класно, побіжу розкажу Джіні!

Він вибіг з класу, залишивши Гаррі удвох з Шеймусом, і цю й так незручну ситуацію геть

не поліпшила одна з Герміониних канарок, що, пролітаючи над Шеймусом, какнула йому на