Гаррі Поттер і напівкровний принц

самотній? Він відмовився від допомоги чи супроводу для поїздки на алею Діаґон. Він волів

діяти самостійно. Дорослий Волдеморт нічим не відрізняється. Ти ще почуєш багатьох

смертежерів, які запевняють, що тільки вони користуються його довірою, що наближені до

нього і навіть, що лише вони його розуміють. Це величезна омана. Лорд Волдеморт ніколи не

мав друзів, і я не думаю, що коли-небудь бажав їх мати.

І останнє... сподіваюся, Гаррі, ти ще не сонний, і можеш звернути увагу на отаке... юному

Томові Редлу подобалося колекціонувати трофеї. Ти бачив ту коробку з краденими речами, яку

він ховав у своїй кімнаті. Це були, так би мовити, пам’ятки про тих, хто став жертвою його

розбишацьких витівок, дрібні сувеніри на згадку про найприкріші його чари. Не забувай про цю

його манію збирати все, наче якась сорока, бо згодом це матиме велике значення.

А тепер і справді час уже спати.

Гаррі підвівся. Коли він ішов до дверей, то погляд його впав на столик, де минулого разу

лежав перстень Ярволода Ґонта, та зараз персня вже не було.

— Що, Гаррі? — запитав Дамблдор, бо Гаррі раптом зупинився.

— Перстень пропав, — сказав Гаррі, роззираючись довкола. — Але я подумав, що десь тут

мала б лежати губна гармошка, наприклад.

Дамблдор усміхнувся, дивлячись на нього поверх окулярів, схожих на два півмісяці.

— Дуже проникливо, Гаррі, але губна гармошка була тільки губною гармошкою.

І з цими загадковими словами він помахав Гаррі рукою, даючи зрозуміти, що розмову

закінчено.