Гаррі Поттер і напівкровний принц

— РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ —

Фелікс-феліціс

Наступний ранок починався для Гаррі з уроку гербалогії. Він не міг за сніданком

розповісти Ронові й Герміоні про чергову зустріч з Дамблдором, побоюючись, що їх

підслухають, однак переповів їм усе, коли вони йшли повз овочеві грядки до оранжерей. Лютий

вітер, що віяв у вихідні, нарешті вщух; зате все довкола знову оповила мряка, тому друзі шукали

потрібну оранжерею трохи довше, ніж завжди.

— Ого, страшно й подумати, юний Відомо-Хто, — тихо сказав Рон, коли вони зайняли

місця довкола одного з вузлуватих снарґалуфових пеньків, що були темою цього семестру, й

почали натягувати захисні рукавиці. — Але я й досі не врубаюся, навіщо тобі Дамблдор усе це

показує. Тобто це дуже цікаво, але який у цьому сенс?

— Не знаю, — стенув плечима Гаррі, прилаштовуючи гумовий щит. — Але він каже, що

це важливо і що воно допоможе мені вижити.

— Я вважаю, що це правильно, — щиро сказала Герміона. — Абсолютно необхідно

якомога більше знати про Волдеморта. Бо ж як інакше намацати його слабкі місця?

— А як пройшла остання зустріч у Слизорога? — глухо запитав її Гаррі з-за гумового

щита.

— Ой, досить добре, справді, — відповіла Герміона, нап’ялюючи захисні окуляри. —

Тобто він трохи зануджує всіх розмовами про своїх колишніх учнів, що поставали

знаменитостями, і просто липне до Маклаґена, бо в того, бач, добрі зв’язки, але їжа була дуже