Гаррі Поттер і напівкровний принц

ім’я Том?

— Тих Томів надто багато, — пробурмотів Редл. А тоді, ніби не в змозі втриматися від

запитання, ніби воно вирвалося само собою, поцікавився: — А мій батько теж був чарівник?

Мені казали, що його теж звали Том Редл.

— На жаль, я цього не знаю, — лагідно відповів Дамблдор.

— Мати не могла бути чарівницею, бо інакше вона б не померла, — сказав Редл скоріше

собі, ніж Дамблдорові. — Мабуть, це батько. А... після того, як я все придбаю... коли мені

вирушати в той Гоґвортс?

— Усі деталі виписані на другому аркуші пергаменту в твоєму конверті, — пояснив

Дамблдор. — Виїзд першого вересня з вокзалу “Кінґс Крос”. У конверті лежить і квиток на

поїзд.

Редл кивнув. Дамблдор устав і знову подав йому руку. Редл її потиснув і сказав:

— Я вмію розмовляти зі зміями. Я це збагнув, коли ми були за містом... вони самі мене

знайшли і шепотіли до мене. Чи це нормально для чарівника?

Гаррі був упевнений, що Редл спеціально досі не згадував про це своє дивне вміння,

бажаючи справити сильніше враження.

— Це незвично, — відповів Дамблдор, хвильку повагавшись, — але таке буває.

Він це сказав буденним тоном, але очі його з цікавістю оглядали Редлове лице. Так вони

стояли якусь мить, чоловік і хлопець, дивлячись один на одного. Потім Дамблдор відпустив

його руку і пішов до виходу.