Гаррі Поттер і напівкровний принц

— щоб лякати, карати, підкоряти. Ці всі дрібні випадки з задушеним кроленям або з

маленькими хлопчиком і дівчинкою, яких він заманив у печеру, багато про що свідчать... “Можу

зробити їм боляче, якщо забажаю”...

— А ще він виявився парселмовцем, — додав Гаррі.

— Це правда, рідкісний хист, до того ж такий, що нібито пов’язаний з темними

мистецтвами, хоч, як ми знаємо, парселмовці трапляються й серед шляхетних і добрих чаклунів.

Чесно кажучи, його вміння розмовляти зі зміями мене стурбувало значно менше, ніж його

відверта схильність до жорстокості, потайливості й панування.

Ми знову не помітили, як пролетів час, — сказав Дамблдор, показуючи на почорніле небо

за вікнами. — Та перш ніж попрощатися, я хотів би звернути твою увагу на деякі особливості

побаченого нами, бо ці деталі значною мірою визначатимуть ті ситуації, які ми обговоримо під

час наших наступних зустрічей.

По-перше, я сподіваюся, ти помітив, як відреагував Том, коли я згадав, що хтось має

однакове з ним ім’я — Том?

Гаррі кивнув.

— Цим він виявив свою зневагу до всього, що пов’язувало його з іншими людьми, до

всього, що робило його посередністю. Навіть тоді він уже прагнув бути іншим, незалежним,

знаменитим. Він позбувся цього імені, як ти вже знаєш, усього через кілька років після тієї

розмови й надовго заховався під вигаданою ним личиною “Лорда Волдеморта”.

Гадаю, ти також помітив, що Том Редл уже був цілком самодостатній, потайливий і