Гаррі Поттер і напівкровний принц

Редл зняв кришку й, не дивлячись, висипав на ліжко вміст коробки. Гаррі, який сподівався

чогось незвичайного, побачив купку побутових дрібничок; там була, наприклад, іграшка йо-йо,

срібний наперсток і потьмяніла губна гармошка. Випавши з коробки, речі перестали трястися й

нерухомо лежали на тоненькій ковдрі.

— Ти повернеш усе це власникам і попросиш у них пробачення, — спокійно звелів

Дамблдор, ховаючи чарівну паличку в кишеню. — Я знатиму, якщо ти цього не зробиш. І

попереджаю: в Гоґвортсі крадіжок не терпітимуть.

Редл анітрохи не був присоромлений; він дивився на Дамблдора холодним поглядом,

оцінюючи ситуацію. Нарешті сказав тим самим безбарвним голосом:

— Так, пане директоре.

— У Гоґвортсі, — вів далі Дамблдор, — ми тебе навчимо не тільки чаклувати, а й володіти

своїми почуттями... Я не сумніваюся, що ти... ненавмисне... використав свої можливості у такий

спосіб, якого ми не навчаємо і не дозволяємо використовувати в нашій школі. Ти не перший і не

останній, хто дає волю власним чарам. Але ти повинен знати, що учнів можуть виключити з

Гоґвортсу, а міністерство магії... так, існує таке міністерство... карає порушників закону ще

суворіше. Усі нові чарівники повинні розуміти, що, потрапляючи в наш світ, вони мусять

дотримуватися наших законів.

— Так, пане директоре, — повторив Редл. Неможливо було збагнути, що він думає

насправді; коли він складав назад у коробку свою колекцію крадених речей, лице його було

незворушне. Поскладавши, Редл глянув на Дамблдора й відверто зізнався: — У мене нема