Гаррі Поттер і напівкровний принц

Цей молодший Албус Дамблдор мав довге каштанове волосся й бороду. Перейшовши на

цей бік вулиці, він пішов далі тротуаром, привертаючи до себе багато зацікавлених поглядів

завдяки своєму доволі екстравагантному костюму з темно-фіолетового оксамиту.

— Гарний костюмчик, пане директоре, — вирвалося в Гаррі, перш ніж він устиг

прикусити собі язика, але Дамблдор лише всміхнувся, й вони пішли за його молодшою

подобою. Ось вони проминули залізну браму й опинилися на оточеному високою огорожею

порожньому подвір’ї перед похмурим квадратним будинком. Молодий Дамблдор піднявся на

ґаночок перед вхідними дверима й постукав. За кілька секунд двері відчинила досить неохайна

дівчина у фартусі.

— Добрий день. Я маю домовленість про зустріч з місіс Коул, яка, якщо не помиляюся,

ваша начальниця?

— О, — спантеличено вимовила дівчина, розглядаючи ексцентричну Дамблдорову

зовнішність. — Е-е... зараз... МІСІС КОУЛ! — крикнула вона через плече.

Гаррі почув чийсь далекий голос, що крикнув щось у відповідь. Дівчина знову обернулася

до Дамблдора. — Теє... заходьте, вона зараз прийде. Дамблдор зайшов у коридор, вимощений

чорно-білими кахлями; там було доволі вбого, але бездоганно чисто. Гаррі теж зайшов разом із

старшим Дамблдором. Не встигли зачинитися вхідні двері, як до них поспішила худа виснажена

жінка. Вона мала гострі риси обличчя, що робило його радше стурбованим, аніж непривітним.

Ідучи до Дамблдора, жінка роздавала вказівки іншій своїй помічниці у фартусі.

— .. .і занеси Марті нагору йоду, Біллі Стабз роздряпує собі струпи, а Ерік Вейлі