Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Так, вона мені переказала твої підозри, — відповів Дамблдор.

— І що?..

— Я зроблю все належне для перевірки всіх, хто міг бути причетний до випадку з Кеті, —

пообіцяв Дамблдор. — Але зараз, Гаррі, мене цікавить наш урок.

Гаррі почувався трохи ображеним: якщо їхні уроки були аж такі важливі, то чого так довго

тривала пауза між першим і другим? Проте він нічого більше не сказав про Драко Мелфоя, а

лише дивився, як Дамблдор вилив у сито нові спогади і покрутив кам’яну чашу довжелезними

пальцями.

— Ти пам’ятаєш, що ми перервали історію Волдемортового походження на тому місці,

коли вродливий маґл, Том Редл, покинув свою дружину-відьму Меропу й повернувся до

родинного дому в Малому Генґелтоні. Меропа залишилася сама в Лондоні, вагітна дитиною,

котра згодом мала стати Лордом Волдемортом.

— Пане директоре, а як ви знаєте, що Меропа була в Лондоні?

— Зі свідчення такого собі Карактакуса Беркса, — пояснив Дамблдор, — він, за дивним

збігом обставин, допоміг заснувати саме ту крамницю, де зберігалося щойно нами згадуване

намисто.

Дамблдор, наче золотошукач, який просіює золото, легенько потрусив ситом спогадів, як

це вже колись робив у Гаррі на очах. З вируючої речовини виник старий чоловічок, що поволі

обертався в ситі спогадів, сріблястий, мов привид, проте цілком реальний, з копицею волосся,

що падало йому на очі.