Гаррі Поттер і напівкровний принц

тямить у темних мистецтвах, ніж мадам Помфрі. У будь-якому разі персонал Святого Мунґа

щогодини присилає мені звіти, і я сподіваюся, що Кеті з часом цілковито одужає.

— А де ви були у вихідні, пане директоре? — поцікавився Гаррі, незважаючи на

інстинктивне відчуття, що цього разу він ризикує зайти задалеко; це відчуття, мабуть, поділяв і

Фінеас Ніґелус, який аж зашипів.

— Я зараз волів би про це не говорити, — відповів Дамблдор. — Настане час, і я все тобі

розкажу.

— Розкажете? — здивувався Гаррі.

— Маю такий намір, — підтвердив Дамблдор, виймаючи з мантії нову пляшечку зі

сріблястими спогадами й відкорковуючи її ударом чарівної палички.

— Пане директоре, — невпевнено почав Гаррі, — я бачив у Гоґсміді Манданґуса.

— Так, я вже знаю, що Манданґус, м’яко кажучи, без поваги поставився до твого спадку,

— зізнався, спохмурнівши, Дамблдор. — Після того, як ти з ним поспілкувався біля “Трьох

мітел”, він заліг на дно; мені чомусь здається, що він боїться зустрічі зі мною. Проте можеш

бути впевнений, що він більше не спокуситься на жодну річ, яка колись належала Сіріусові.

— Той паршивий старий полукровець розкрадав фамільні реліквії Блеків?! — розгнівався

Фінеас Ніґелус і вийшов з рами з явним наміром відвідати свій інший портрет у будинку номер

дванадцять на площі Ґримо.

— Пане професоре, — сказав Гаррі після короткої паузи, — а чи розповіла вам професорка

Макґонеґел про те, що я їй казав після випадку з Кеті? Про Драко Мелфоя?