Гаррі Поттер і напівкровний принц

пронизливіші й голосніші. Гаррі придивився до їхніх невиразних силуетів. Дівчата сперечалися

про якусь річ, яку тримала в руках Кеті.

— Ліно, це тебе не стосується! — почув Гаррі голос Кеті.

Вони завернули за поворот, мокрий сніг повалив густіше й швидше, заліплюючи Гаррі

окуляри. Він почав витирати їх рукавицею, а Ліна саме тієї миті спробувала вихопити з рук Кеті

пакунок; Кеті смикнула його до себе, й пакунок упав на землю.

Кеті миттю здійнялася в повітря, але не так, як Рон, що був кумедно підвішений за ногу, а

граціозно, розкинувши руки, ніби збиралася кудись летіти. Проте було в цьому щось недобре й

моторошне... лютий вітер рвав їй волосся, але очі в дівчини були заплющені, а обличчя —

позбавлене будь-якого виразу. Гаррі, Рон, Герміона й Ліна завмерли й дивилися.

На висоті двох метрів над землею Кеті жахливо закричала. Очі її розплющилися, але те,

що вона побачила чи відчула, явно завдавало їй страшенних мук. Вона кричала без упину; Ліна

теж залементувала, вхопила Кеті за ногу й потягла назад на землю. Гаррі, Рон і Герміона

кинулися допомагати, але щойно вчепилися Кеті в ноги, як вона впала просто на них; хлопці

зуміли її впіймати, але Кеті так билася в судомах, що вони не могли її втримати.

Друзі поклали її на землю; дівчина корчилася й кричала, очевидно нікого з них не

впізнаючи.

Гаррі озирнувся навколо — не було видно ні душі.

— Будьте тут! — крикнув він друзям, перекрикуючи виття вітру. — Я біжу по допомогу!

Гаррі помчав до школи; йому ще ніколи в житті не доводилося бачити такого, як те, що