Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Та, той... треба ж якось жити, — відповів Манданґус. — Подай мені оте-го! Рон

нахилився й підняв щось сріблясте.

— Стривай, — повільно проказав Рон. — Щось таке знайоме...

— Дякую! — Манданґус вихопив з Ронових рук келиха й запхав у валізу. — Ну, то

бувайте... ОЙ!

Гаррі схопив Манданґуса за горло й притис до стіни шинку. Міцно тримаючи однією

рукою, другою вийняв чарівну паличку.

— Гаррі! — пискнула Герміона.

— Ти це взяв у домі Сіріуса, — прошипів Гаррі, ледь не торкаючись Манданґусового носа

своїм і вдихаючи огидну суміш перегару й старого тютюну. — На ньому ще був герб родини

Блеків.

— Я... та нє... та шо?.. — бризкав слиною Манданґус, потроху багровіючи.

— Ти що — пішов туди в ніч його загибелі й пограбував дім? — прокричав Гаррі.

— Я... та не...

— Ану, все віддавай!

— Гаррі, не смій! — закричала Герміона, а Манданґус почав синіти.

Щось бабахнуло, і Гаррі відчув, як Манданґусове горло вислизнуло з рук. Задихаючись і

відпльовуючись, Манданґус ухопив свою валізу, а тоді... ЛЯСЬ... і він роз’явився.

Гаррі з усієї сили вилаявся й закрутився, шукаючи, де дівся Манданґус.

— НАЗАД, ЗЛОДЮГО!..