Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Немає сенсу, Гаррі.

Казна-звідки виникла Тонкс, її сіре волосся було мокре від снігу.

— Манданґус, мабуть, уже в Лондоні. Немає сенсу кричати.

— Він покрав Сіріусові речі! Обікрав його дім!

— Це так, та все ж, — незворушно сказала Тонкс, яку ця інформація анітрохи не

стурбувала, — тобі треба сховатися від холоду.

Вона простежила, як вони зайшли у “Три мітли”. Увійшовши, Гаррі одразу вибухнув

гнівом:

— Він покрав Сіріусові речі!

— Гаррі, я розумію, але ти не кричи, на нас дивляться, — прошепотіла Герміона. — Піди

сядь, а я куплю щось випити.

Коли за кілька хвилин Герміона повернулася до їхнього стола з трьома пляшками

маслопива, Гаррі усе ще кипів.

— Невже Орден не має на Манданґуса впливу? — розлючено шепотів він друзям. — Чому

його не зупиняють, коли він краде в штабі все, що йому під руку потрапить?

— Цс! — розпачливо цикнула Герміона, озираючись, чи ніхто їх не чує; неподалік сиділа

чаклунська пара, обоє з великою цікавістю поглядали на Гаррі, а трохи далі підпирав стовпа

Забіні. — Гаррі, мене б це теж розсердило, я знаю, що він крав твої речі...

Гаррі захлинувся маслопивом; він і забув, що будинок номер дванадцять на площі Ґримо

належить тепер йому.