Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ну... нехай і так, то й що?

— Отже, ти вирішив випробувати невідоме, написане від руки закляття й побачити, що

буде?

— Яке це має значення, що воно написане від руки? — сказав Гаррі, воліючи не

відповідати на решту запитання.

— А те, що воно, можливо, навіть не затверджене Міністерством магії, — пояснила

Герміона. — А ще, — додала вона, коли Гаррі з Роном закотили очі, — я починаю думати, що

цей так званий Принц задумав щось недобре.

Гаррі з Роном обурилися.

— Це ж був жарт! — заявив Рон, витрушуючи на сосиски рештки кетчупу з пляшечки. —

Звичайний жарт, Герміоно, та й годі!

— Підвішувати людей догори ногами? — не погодилася Герміона. — Хто б ото марнував

заради такого час і енергію?

— Фред і Джордж, — знизав плечима Рон, — це в їхньому стилі.

— Мій тато, — додав Гаррі. Він лише зараз це згадав.

— Що? — разом перепитали Рон і Герміона.

— Мій тато користувався цим закляттям, — пояснив Гаррі. — Мені розповів Люпин.

Це була лише напівправда — насправді Гаррі бачив, як батько зачаклував цим закляттям

Снейпа, але він не розповідав Ронові й Герміоні про те занурення в сито спогадів. І тут його

осяяла чудова думка. Чи не міг Напівкровним Принцом бути....