Гаррі Поттер і напівкровний принц

підлоги, бо впав з ліжка. — Стривай... зараз тебе опущу...

Він намацав підручник настійок і почав його панічно гортати, шукаючи потрібну сторінку;

нарешті знайшов і ледве розібрав нашкрябане під закляттям слово. Благаючи, щоб це виявилось

протизакляття, Гаррі зосередився, напружився й подумав:

— Ліберакорпус!

Знову спалахнуло світло — і Рон гепнувся, мов лантух, на матрац.

— Вибач, — ледь чутно повторив Гаррі, а Дін і Шеймус аж падали з реготу.

— Завтра, — пробурмотів глухим голосом Рон, — краще будильника постав.

Та поки вони вдягалися, натягуючи на себе по кілька зв’язаних місіс Візлі светрів, а ще

плащі, шарфи й рукавиці, Рон уже оклигав від потрясіння й вирішив, що нове закляття

страшенно кумедне; таке кумедне, що він, не гаючи часу, за сніданком розповів про нього

Герміоні.

—.. .а тоді ще один спалах, і я знову гепнувся на ліжко! — радів Рон, накладаючи собі

сосисок.

Герміона, слухаючи цю байку, навіть не всміхнулася; з виразом крижаного осуду вона

повернулася до Гаррі.

— Чи ти це закляття часом не зі свого підручника настійок узяв? — поцікавилася вона.

Гаррі насупився.

— Ти завжди квапишся всіх затаврувати.

— То так чи ні?