Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ой, Гаррі, не діставай, —урвав його Рон.

— Слухай, та ми ж не винні, що Слизоріг запросив нас з Герміоною на своє дурнувате

свято! Ми ж не хотіли йти, ти сам знаєш! — почав заводитися Гаррі.

— Ну, оскільки мене ні на які свята не запрошують, — звівся на ноги Рон, — то піду я,

мабуть, спати.

Він побрів до дверей хлопчачої спальні, а Гаррі й Герміона дивилися йому вслід.

— Гаррі? — покликала його нова загоничка Демелза Робінс, зненацька з’явившись у нього

за спиною. — Маю для тебе вістку.

— Від професора Слизорога? — з надією випростався Гаррі.

— Ні... від професора Снейпа, — сказала Демелза. Серце в Гаррі завмерло. — Він звелів

тобі прийти сьогодні о пів на дев’яту в його кабінет для відбуття покарання... е-е... незважаючи

на всі на світі запрошення на вечірки. І він хотів попередити, що ти сортуватимеш для уроку

настійок флоберв’яків, відділяючи зогнилих від нормальних, і ще казав, що захисні рукавиці

тобі не знадобляться.

— Ясно, — суворо буркнув Гаррі. — Дуже тобі, Демелзо, вдячний.

— РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ —

Срібло та опали

Де був Дамблдор, і що робив? За наступні кілька тижнів директор лише двічі траплявся

Гаррі на очі. Він зрідка з’являвся в їдальні, і Гаррі визнавав слушність Герміониних припущень,

що директор покидає школу на кілька днів поспіль. Невже Дамблдор забув про обіцянку