Гаррі Поттер і напівкровний принц

Візлі, голова бюро з виявлення й конфіскації фальшивих оборонних заклять та захисних

предметів, сказав, що його команда діяла на підставі конфіденційної інформації”.

— Ага, моєї! — зізнався Гаррі. — Я розповів йому на Кінґс Крос про Мелфоя і ту штуку,

яку він велів полагодити Борджину! Якщо вона не в них удома, отже, він проніс її з собою в

Гоґвортс...

— Гаррі, та як би він це зробив? — здивовано відклала газету Герміона. — Нас же всіх

обшукали, коли ми прибули.

— Справді? — вражено перепитав Гаррі. — А мене не обшукували!

— А, так, я й забула, що ти спізнився... але нас усіх Філч у вестибюлі перевірив

чуйниками таємниць. Жодну темну річ приховати було неможливо, я точно знаю, що в Креба

конфіскували всохлу голову. То ж бачиш — Мелфой не проніс би нічого небезпечного!

Розгубившись, Гаррі якийсь час дивився, як Джіні Візлі бавилася з карликовим пухом

Арнольдом, і аж тоді знайшовся, що відповісти.

— То, може, йому прислали совою. Його мати чи ще хтось.

— Усіх сов теж перевіряють, — сказала Герміона. — Філч нам це розповів, коли тицяв,

куди лише міг, ті чуйники таємниць.

Поставлений у безвихідь, Гаррі промовчав. Схоже було, що Мелфой ніяк не міг пронести

до школи якусь небезпечну чи темну річ. Він з надією глянув на Рона, що сидів із складеними

руками й дивився на Лаванду Браун.

— Можеш придумати, як Мелфой?..