Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ой, лихо! — комічно скривився Слизоріг. — Лихо-лишенько, а я ж на тебе, Гаррі,

розраховував! Словом, доведеться поговорити з Северусом і пояснити ситуацію; я впевнений,

що переконаю його відкласти твоє покарання. Отож чекаю вас якнайшвидше!

І він метушливо побіг із зали.

— Снейпа він не переконає ніколи, — сказав Гаррі, коли Слизоріг був уже далеко. — Це

покарання й так уже раз відкладалося; Снейп це зробив для Дамблдора, але для іншого він на

поступки не піде.

— Краще б він погодився, бо я не хочу йти туди сама! — стривожилася Герміона; Гаррі

знав, що вона мала на думці Маклаґена.

— Сумніваюся, що ти там будеш сама, Джіні він, мабуть, теж запросить, — буркнув Рон,

розчарований тим, що Слизоріг його зігнорував.

Після вечері друзі повернулися до ґрифіндорської вежі. У вітальні не було де яблуку

впасти, бо учні переважно вже повечеряли; втім, вільний столик знайти пощастило; Рон, у

кепському гуморі після зустрічі зі Слизорогом, склав на грудях руки й насуплено розглядав

стелю. Герміона потяглася по “Вечірній віщун”, залишений кимось на стільці.

— Є щось нове? — поцікавився Гаррі.

— Наче нічого, — Герміона розгорнула газету й переглядала середні сторінки. — Ой,

Роне, дивися, тут твій тато... з ним усе нормально! — швидко додала, бо Рон уже занепокоївся.

— Тут просто пишуть, що він відвідував дім Мелфоїв.

“Цей повторний обшук помешкання смертежерів не дав відчутних результатів. Артур