Гаррі Поттер і напівкровний принц

ніж рідного сина і значно більше, ніж дочку.

— То Меропа, — Гаррі нахилився до Дамблдора, — то Меропа... пане директоре, це

означає, що вона... Волдемортова мати?

— Саме так, — підтвердив Дамблдор. — І ще так сталося, що ми мигцем побачили

Волдемортового батька. Цікаво, чи ти його помітив?

— Той маґл, на якого нападав Морфін? Юнак на коні?

— Дуже-дуже добре, — засяяв Дамблдор. — Так, то був Том Редл-старший, вродливий

маґл, який частенько проїжджав повз Ґонтову хатину, і в якого потай і пристрасно була закохана

Меропа Ґонт.

— І вони врешті-решт одружилися? — недовірливо перепитав Гаррі, якому важко було

уявити кохання між такими абсолютно різними людьми.

— Мені здається, ти забуваєш, — вів далі Дамблдор, — що Меропа була відьмою. Не

думаю, що вона могла гідно виявляти свій магічний хист, коли її тероризував рідний батько. Але

коли Ярволод і Морфін опинилися в Азкабані, коли вона залишилася одна і вперше в житті

відчула себе вільною, саме тоді, я впевнений, вона й змогла нарешті дати волю своїм

прихованим здібностям і вирішила покінчити з тим жалюгідним існуванням, яке вела аж

вісімнадцять років. Як ти гадаєш, до чого могла вдатися Меропа, щоб примусити Тома Редла

забути про свою подругу-маґелку й натомість покохати її саму?

— До закляття “Імперіус”? — припустив Гаррі. — Чи до любовного зілля?

— Дуже добре. Особисто я схиляюся до думки, що вона скористалася любовним зіллям. Я