Гаррі Поттер і напівкровний принц

оповитому сутінками, кабінеті.

— Що було далі з тією дівчиною в хатині? — відразу запитав Гаррі, коли Дамблдор

засвітив помахом чарівної палички додаткові лампи. — Меропою, чи як там її звати?

— Вона залишилася жива, — відповів Дамблдор, умощуючись за столом і показуючи

Гаррі, щоб теж сідав. — Оґден явився в міністерство й за чверть години повернувся з підмогою.

Морфін з батьком спробували чинити опір, але їх приборкали, забрали з хатини, а згодом

Чарверсуд визнав їх винними. Морфіна, на совісті якого вже були й інші напади на маґлів,

засудили до трьох років ув’язнення в Азкабані. Ярволод, який поранив, окрім Оґдена, ще

кількох міністерських працівників, отримав півроку.

— Ярволод? — здивовано перепитав Гаррі.

— Саме так, — схвально посміхнувся Дамблдор. — Я радий, що ти все пам’ятаєш.

— Той старий був?...

— Волдемортів дід, — підтвердив здогад Дамблдор. — Ярволод, його син Морфін і дочка

Меропа були останні з стародавнього чаклунського роду Ґонтів, відомого своєю

неврівноваженістю та схильністю до насильства, що передавалися з покоління в покоління

через їхній звичай одружуватися на двоюрідних братах і сестрах. Нерозважливість у поєднанні

з великою любов’ю до надмірності призвела до того, що родинне багатство було розтринькане

за декілька поколінь до народження Ярволода. Йому, як ти бачив, довелося жити вбого й

злиденно, наодинці зі своїм надзвичайно паскудним характером, необмеженою зарозумілістю та

пихою, а також з деякими успадкованими родинними реліквіями, що їх він цінував не менше,