Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Але я йому, батьку, показав! — хихикнув Морфін. — Я йому таке втнув, коли він

проїжджав! Він уже не був такий гарний, коли його всього обсипало кропивницею, правда,

Меропо?

— Ти, мала паскудна сквибко, брудна зраднице роду! — заревів Ґонт, втрачаючи контроль

над собою, і його пальці зімкнулися на доччиному горлі. Гаррі й Оґден одночасно закричали:

— Ні!

Оґден підняв чарівну паличку й крикнув:

— Релашіо!

Ґонта відкинуло від дочки; він зачепився за стілець і гепнувся спиною об підлогу. Морфін

люто заревів, вистрибнув зі свого крісла й кинувся на Оґдена, розмахуючи закривавленим

ножем і безладно вистрілюючи з чарівної палички різними закляттями.

Оґден, рятуючись, кинувся тікати. Дамблдор показав, що треба бігти за ним, і Гаррі

негайно його послухався. Від Меропиного вереску аж у вухах позакладало.

Оґден помчав доріжкою вгору, вискочив, затуляючи голову руками, на головну вулицю і

зіштовхнувся з лискучим гнідим конем, на якому сидів напрочуд вродливий чорнявий юнак.

Юнак і гарненька дівчина, що їхала поруч на сірому коні, вибухнули реготом, побачивши, як

Оґден відлетів, неначе м’яч, від кінського боку й, петляючи, побіг по дорозі, з голови до п’ят у

пилюці, а його сюртук розвівався в нього спиною.

— Думаю, Гаррі, цього вистачить, — Дамблдор узяв Гаррі за лікоть і потяг. Наступної миті

вони вже, невагомі, линули крізь темряву, аж доки приземлилися в Дамблдоровому, уже