Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Але ж як?.. Він був у вас завжди?

— Ні, я здобув його недавно, — відповів Дамблдор. — Точніше кажучи, днів за два до

того, як прибув забирати тебе від тітки з дядьком.

— Тобто приблизно тоді, пане директоре, коли ви поранили собі руку?

— Так, Гаррі, приблизно тоді.

Гаррі вагався. Дамблдор усміхався.

— Пане директоре, а як саме...

— Уже пізно, Гаррі! Довідаєшся про це іншим разом. На добраніч.

— На добраніч, пане директоре.

— РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ —

Герміонина допомога

Як Герміона й передбачала, вільні від уроків години виявилися для шестикласників не

очікуваними Роном періодами блаженного дозвілля, а єдиним часом, що залишався для

виконання величезних за обсягами домашніх завдань, якими їх завалювали вчителі. Вони не

тільки мусили скніти над підручниками, немовби щодня складали іспити, а й самі уроки стали

значно складніші, ніж були раніше. Гаррі не розумів до ладу й половини з того, що їм цими

днями пояснювала професорка Макґонеґел; навіть Герміона раз чи двічі просила вчительку

повторити. Неймовірно, але, на превелике Герміонине обурення, найуспішнішим предметом для

Гаррі стали, завдяки Напівкровному Принцові, настійки.

Безмовні закляття треба було вивчати не лише на захисті від темних мистецтв, а й на