Гаррі Поттер і напівкровний принц

що в нього не все нормально з головою. Не дивися на це, люба Сесіліє.

Брязкіт і цокіт почали віддалятися.

— “Люба”, — прошепотів Морфін парселмовою, дивлячись на свою сестру. — Він назвав

її “люба”. Отже, він тебе не захоче.

Меропа стояла біла-білісінька, аж Гаррі здалося, що вона от-от зомліє.

— Що таке? — різко запитав Ґонт, також парселмовою, поглядаючи то на сина, то на

дочку. — Що ти сказав, Морфіне?

— Вона любить дивитися на того маґла, — пояснив Морфін, зловісно втупившись у

перелякану сестру. — Коли він проїжджає, вона завжди в садку, підглядає за ним з-за

живоплота. А минулої ночі...

Меропа благально засмикала головою, але Морфін безжально повів далі:

— Висунулася з вікна, чекаючи, коли він їхатиме додому.

— Висунулася з вікна, щоб подивитися на маґла? — спокійно перепитав Ґонт.

Уся трійця Ґонтів, здавалося, забула про Оґдена, спантеличеного й роздратованого

черговою порцією незбагненного сичання та скрипу.

— Це правда? — Ґонт погрозливо підійшов на один-два кроки до смертельно переляканої

дівчини. — Моя дочка...чистокровний нащадок Салазара Слизерина... запрагнула мерзенного,

брудножильного маґла?

Меропа несамовито закрутила головою, втискаючись у стіну. Видно було, що слова

застрягли їй у горлі.