Гаррі Поттер і напівкровний принц

міністерство? Ти знаєш, з ким говориш, паскудний бруднокровцю, знаєш?!

— Я мав враження, що розмовляю з паном Ґонтом, — відповів Оґден. Вигляд у нього був

насторожений, але він тримався свого.

— Саме так! — заревів Ґонт. На якусь мить Гаррі здалося, що Ґонт зробив непристойний

жест рукою, але потім зрозумів, що той показував Оґденові бридкого персня з чорним каменем,

якого носив на середньому пальці, а тепер розмахував ним перед Оґденовими очима. — Бачиш?

Бачиш? Знаєш, що це таке? Знаєш, де він узявся? Він століттями належав нашій родині, ось

якого ми давнього роду, чистокровного роду! Знаєш, скільки мені пропонували за цей перстень з

оцим гербом Певерела, вигравіюваним на камені?

— Гадки не маю, — відповів Оґден, кліпнувши очима, коли перстень промайнув під

самісіньким його носом, — але мене це не цікавить, пане Ґонте. Ваш син скоїв...

Ґонт розлючено заревів і кинувся до дочки. Гаррі встиг навіть подумати, що Ґонт

збирається її задушити, бо його рука метнулася дівчині до горла, та наступної миті він уже

волочив її до Оґдена за золотий ланцюжок, що висів у неї на шиї.

— Бачиш оце? — загарчав Ґонт на Оґдена, трясучи перед ним важким золотим

медальйоном, від чого Меропа почала задихатися й бризкати слиною.

— Та бачу, бачу! — запевнив Оґден.

— Це належало Слизерину! — лементував Ґонт. — Салазарові Слизерину! Ми його

останні живі нащадки! Що ти на це скажеш, ге?!

— Пане Ґонт, дочка! — стривожився Оґден, але Ґонт уже відпустив Меропу; вона