Гаррі Поттер і напівкровний принц

Якусь мить здавалося, що зараз Ґонт загорлає на Оґдена, але він, мабуть, передумав і

натомість почав знущатися з дочки:

— Зраділа, що прийшов чемний дядько з міністерства, ге? Може, він забере тебе з моїх

очей? Може, йому подобаються задрипані сквибки...

Не дивлячись ні на кого й не дякуючи Оґдену, Меропа взяла горщик і тремтячими руками

поставила назад на полицю. Потім притулилася спиною до стіни в проміжку між брудним

вікном та плитою, ніби прагнула злитися з тією стіною і щезнути.

— Пане Ґонте, — знову заговорив Оґден, — як я вже сказав, причиною мого візиту...

— Я це вже чув! — гаркнув Ґонт. — То й що? Морфін зробив з маґлом те, що й треба

було... і що тепер, га?

— Морфін порушив чаклунський закон, — суворо повторив Оґден.

— Морфін порушив чаклунський закон, — перекривив Ґонт Оґдена і загиготів. — Він

провчив брудного маґла, і це вже незаконно, га?

— Так, — підтвердив Оґден. — На жаль, так. Він вийняв з внутрішньої кишені сувійчик

пергаменту й розгорнув. — А це що, вирок? — сердито спитав Ґонт.

— Це виклик у міністерство на розгляд...

— Виклик! Виклик? Та хто ти такий, щоб викликати кудись мого сина?

— Я керівник загону з нагляду за дотриманням магічних законів, — представився Оґден.

— І ти собі вважаєш нас за покидьків? — загорлав Ґонт, насуваючись на Оґдена і тицяючи

йому в груди брудним пальцем з жовтим нігтем. — Покидьків, що прибіжать, коли їм скаже